Березовий сік являє собою безбарвну, прозору рідину з характерним ароматом, зібрану з пошкоджених стовбурів і гілок березових дерев під час весняного сокоруху. Ще з часів Київської Русі він добре відомий як смачний, тонізуючий, освіжаючий напій, що володіє лікувальними властивостями.

За старих часів з нього робили квас, медовуху, вино та інші цілющі і підбадьорливі напої. Деякі традиційні рецепти збереглися до наших днів. Цінність березового соку полягає в наданні благотворного впливу на організм людини.

Його регулярне вживання допомагає позбутися від авітамінозу, очистити від слизу бронхи і легені, вивести шлаки і сольові відкладення в печінці та нирках, підвищити імунні властивості, поліпшити обмінні процеси.

Березовий сік відрізняється дуже різноманітним і багатим складом. У ньому знаходяться десять найбільш цінних для живих організмів амінокислот, вітаміни групи В, безліч мінералів (в т. ч. калій, кальцій, магній), фітонциди, полісахариди, ферменти, рослинні гормони, дубильні та інші біологічно активні речовини.

Цей напій має очищуючу, сечогінну, протизапальну, протиінфекційну, антиалергічну, регенеруючу дію. Березовий сік покращує стан серцево-судинної системи, показаний при виразковій хворобі, захворюваннях печінки і нирок, бронхолегеневих запальних процесах, ревматизмі, подагрі, артриті і радикуліті.

Не менш широко відомі його дієтичні (калорійність 1 л соку складає 24 ккал) і косметологічні (освіжає і покращує стан шкіри, волосся, загоює рани, прибирає пігментацію, згладжує рубці та ін.) властивості.

Користь березового соку безсумнівна, але все ж в разі сечокам’яної хвороби слід дотримуватися обережності, щоб не спровокувати високу активність сольових утворень, здатних викликати сильні больові відчуття. Також березовий сік протипоказаний в разі позитивної алергічної реакції на пилок берези.

Джерело